Saturday, April 10
Колись, іншим разом, розкриється таємниця, і відкриється небо, і впаде золотий дощ на спраглу землю. Небо буде тремтіти від жаги поділитися своїми натхненнями із землею, чуйний шепіт лагідно заколише сумніви і все здаватиметься відкритим. Ніхто не зможе поступитися, і це буде непотрібно, всі місця будуть вільні. Знайти себе буде легше, ніж зрозуміти інших. Всім все буде цікаво і в кавярнях не буде місця. Затрушені золотявим порохом стільця чемно висиджуватимуь спраглих відвідувачів, підказуючи їм час для відходу. За кожним буде стояти черга, бо кожний буде у дефіциті, замінників не цінуватимуть, їх викоринюватимуть. Усі насолоджуватимуться небом, таким грайливо відкритим, таким доступним і легким у незбагненній волі до землі.
Кожного мучитиме сумління.
Кожного мучитиме сумління.
Comments:
Post a Comment
