Ukrainian

Мені бракує культури, бракує таємничості відчуття відкривання чогось нового.

Колись, в ті вже далекі студентські часи у Львові, кожна виставка мала якесь інше значення, постійно хотілось ходити, дивитись, слідкувати, наслідувати, експериментувати самому. Час минув, бажання притупились. Виникли інші - бажання вдосконалювати професійні навички, вивчати нові програми та мови, робити карєру. А мистецтво, та частинка "вічного" кудись знаково зникло. Лишилось притуплене відчуття смаку та гостра реакція на прояви відсутності смаку в зовнішніх обєктах. Певною мірою результат неформальної освіти.

Часом хочеться надибати маленьку майстерню, де відбувається процес, де відносити інтимні на межі утотожнення богові. Або знайтись посеред розпорошеної зграї поціновувачів мистецтва, що мають вивільнені бажання та потреби. Сісти і говорити, вивільнятись думками з людьми, коли не очікують стандартних фраз та закономірних рішень, коли логіка має потойбічне значення.

Коли я був частиною творчого процесу? Чому виходи закриті і я все далі віддаляюсь від них, куди мене несе .....