Saturday, August 28
День Незалежності пройшов минулого тижня. Я якраз їхав по дорозі з Ханновера до Брюселя з AIESEC International Congress 2004. Був настрій ДУМАТИ, думати про те, що саме я роблю із своїм життя і уявити все у перспективі.
Певною мірою я почуваюся як виходець із радянської системи/із соцтабору, який намагається змінити споживацьку культуру капіталізму. За спиною лишилися купи проблем, переплетіння питань та занедбаності, лишилась культура та країна, яка потребує допомоги. Проте ці ті проблеми є виключно українськими? І чи це ВСІ проблеми ... Насправді існує безліч проблем, про які вдома ніхто не згадує, які втрачають свою нагайність за питаннями виживання. Поступово заможність зростає, і зростатиме розуміння, що щось не так, що розвиток веде у ту саму діру, я якої все більше і більше т.зв. розвинених країн намагаються вибратись. Більше машин, більше доріг, більше заводів, більше продутів, більше їсти .... що далі? Лише коли буваєш вдома декілька разів на рік, можна побачити шалені зміни, разючі зміни, шокуючи зміни, яких не помітно, живучи вдома щоденно. На дорогах - затори, повітря - дихати неможливо, нові будинки - приклади маразматичності архітектури, люди - замкнені на собі, бажання - на рівні наступної покупки ... Звичайно, це не скрізь і не поголовно, проте тенденція є саме така. Саме така, як я її побачив. І саме те, що я вчусь розуміти і вчусь змінювати. Яким чином повернути бажання людей, потреби економіки у більш стале речовище? Треба розуміти, вчитись і застосовувати. Саме це - попереду.
З іншого боку є речі, якими я пишаюсь, які лишили позитивний слід.
Було надзвичайно цікаво побачити делегацію AIESEC Ukraine на конференції. Країну поважають, в організації не бракує ділерів і AIESEC Ukraine поступово починають активно висловлювати свою думку на міжнародному рівні і рухати вперід цілу організацію, не лише її українське крило. Цікаво усвідомлювати, що колись вдалось організувати перші стажування, які зараз сприймаються як норма, що колись робились проекти, які зараз вміють організовувати і які знають і які чекають. Приємно, що в чомусь мій внесок - це вже історія ... Радий, що мій слід лишився на організації, яка працює з ЛЮДЬМИ, не з паперами, не з нікому не потрібними матеріальними речима. Саме це лишає слід ...
Я був ради усвідомлювати, що моя робота в AIESEC International теж не пройшла на марно. Крок за кроком розробляється AIESEConnect, і я впевнений, що завдяки фінансуванню з ECOLEAD, ця система запрацює наступного року для всіх ветеранів AIESEC. І крім того, вечь процес її розробки допоможе дослідницьким інститутам з Європи в розробці нових концепцій.
Маленькі речі, які говорять про те - що ТИ можеш, що Я можу. Що потрібно могти далі, потрібно хотіти далі, потрібно рухатись швидше і пробувати змінити світ, у тій частині, яка посильна мені.
З минулим Днем Незалежності!
П.С. Ще одна думка про незалежність - безподобно!
Певною мірою я почуваюся як виходець із радянської системи/із соцтабору, який намагається змінити споживацьку культуру капіталізму. За спиною лишилися купи проблем, переплетіння питань та занедбаності, лишилась культура та країна, яка потребує допомоги. Проте ці ті проблеми є виключно українськими? І чи це ВСІ проблеми ... Насправді існує безліч проблем, про які вдома ніхто не згадує, які втрачають свою нагайність за питаннями виживання. Поступово заможність зростає, і зростатиме розуміння, що щось не так, що розвиток веде у ту саму діру, я якої все більше і більше т.зв. розвинених країн намагаються вибратись. Більше машин, більше доріг, більше заводів, більше продутів, більше їсти .... що далі? Лише коли буваєш вдома декілька разів на рік, можна побачити шалені зміни, разючі зміни, шокуючи зміни, яких не помітно, живучи вдома щоденно. На дорогах - затори, повітря - дихати неможливо, нові будинки - приклади маразматичності архітектури, люди - замкнені на собі, бажання - на рівні наступної покупки ... Звичайно, це не скрізь і не поголовно, проте тенденція є саме така. Саме така, як я її побачив. І саме те, що я вчусь розуміти і вчусь змінювати. Яким чином повернути бажання людей, потреби економіки у більш стале речовище? Треба розуміти, вчитись і застосовувати. Саме це - попереду.
З іншого боку є речі, якими я пишаюсь, які лишили позитивний слід.
Було надзвичайно цікаво побачити делегацію AIESEC Ukraine на конференції. Країну поважають, в організації не бракує ділерів і AIESEC Ukraine поступово починають активно висловлювати свою думку на міжнародному рівні і рухати вперід цілу організацію, не лише її українське крило. Цікаво усвідомлювати, що колись вдалось організувати перші стажування, які зараз сприймаються як норма, що колись робились проекти, які зараз вміють організовувати і які знають і які чекають. Приємно, що в чомусь мій внесок - це вже історія ... Радий, що мій слід лишився на організації, яка працює з ЛЮДЬМИ, не з паперами, не з нікому не потрібними матеріальними речима. Саме це лишає слід ...
Я був ради усвідомлювати, що моя робота в AIESEC International теж не пройшла на марно. Крок за кроком розробляється AIESEConnect, і я впевнений, що завдяки фінансуванню з ECOLEAD, ця система запрацює наступного року для всіх ветеранів AIESEC. І крім того, вечь процес її розробки допоможе дослідницьким інститутам з Європи в розробці нових концепцій.
Маленькі речі, які говорять про те - що ТИ можеш, що Я можу. Що потрібно могти далі, потрібно хотіти далі, потрібно рухатись швидше і пробувати змінити світ, у тій частині, яка посильна мені.
З минулим Днем Незалежності!
П.С. Ще одна думка про незалежність - безподобно!
Comments:
Post a Comment
